скупенький
СКУПЕ́НЬКИЙ, а, е.
Досить скупий.
Мати були собі скупенькі й ніколи б у світі грошей Хіврі на витребеньки не дали (Грицько Григоренко);
Яринка не дуже любила її, була баба скупенька, як що ласе, то й ховала (О. Донченко);
– Скупенький ти на похвали! – набурмосила губенята Ніна Остапівна (Ю. Бедзик);
Зі свого скупенького .. зарібку мусила [пані Грозицька] виховувати троє дрібних дітей (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)