скупенький
СКУПЕ́НЬКИЙ, а. е. Досить скупий.
Мати були собі скупенькі й ніколи б у світі грошей Хіврі на витребеньки не дали (Григ., Вибр., 1959, 98);
Яринка не дуже любила її, була баба скупенька, як що ласе, то й ховала (Донч., IV, 1957, 222);
— Скупенький ти на похвали! — набурмосила губенята Ніна Остапівна (Ю. Бедзик, Альма матер, 1964, 15);
Зі свого скупенького .. зарібку мусила [пані Грозицька] виховувати троє дрібних дітей (Фр., II, 1950, 312);
По скупенькій вечері.. зачиняються двері, Каганець потуха (Бичко, Сійся.., 1959, 355).
Словник української мови (СУМ-11)