скупенько
СКУПЕ́НЬКО.
1. Присл. до скупе́нький.
2. у знач. присудк. сл. Мало.
Хто з їх [них] дурніший двох? Та глузду, гріх казать, скупенько у обох… (Г.-Арт., Байки.., 1958, 65).
Словник української мови (СУМ-11)СКУПЕ́НЬКО.
1. Присл. до скупе́нький.
2. у знач. присудк. сл. Мало.
Хто з їх [них] дурніший двох? Та глузду, гріх казать, скупенько у обох… (Г.-Арт., Байки.., 1958, 65).
Словник української мови (СУМ-11)