скупердя
СКУПЕРДЯ́, і́, ч. і ж., розм. Те саме, що скупердя́га.
Я ніяк не міг наважитися розстатися з своїм скарбом [ножем]. І я відмовив:— Ні, не дам! — Івась образився. — У? Скупердя! Усе б собі загарбав! (Гр., 1, 1963, 293).
Словник української мови (СУМ-11)