скупердя
СКУПЕРДЯ́, і́, ч. і ж., розм.
Те саме, що скупердя́га.
Я ніяк не міг наважитися розстатися з своїм скарбом [ножем]. І я відмовив: – Ні, не дам! – Івась образився. – У? Скупердя! Усе б собі загарбав! (Б. Грінченко).
Словник української мови (СУМ-20)