скікнути
СКІ́КНУ́ТИ, скі́кну́, скі́кне́ш, док., розм.
Однокр. до скака́ти 1, 2.
– Собакам віддам! Собакам! – скрикнула Параска, скікнувши з полу (Панас Мирний);
Христина .. лунко вдарила у долоні. Ворона .. тільки тоді скікнула, неохоче підіймаючи на чорних крилах своє важке попелясте тіло (М. Стельмах);
Скікнув [маг] в сідло і так помчався прудко, Що аж викрешував із вітру іскри (А. Кримський).
Словник української мови (СУМ-20)