скінчення

СКІ́НЧЕННЯ, я, с.

Дія і стан за знач. скінчи́ти, скінча́ти і скінчи́тися, скінча́тися.

З заспокоєним серцем, повним надії на щасне скінчення справи своєї, повертав Семен з Межибожа додому (М. Коцюбинський);

Молодий хлопець був гімназист, що по скінченню курсу пару день пробув десь у знайомих близько Будапешта (І. Франко);

Музика грає, весільні пісні співають. По скінченні пісні козачок (І. Карпенко-Карий).

Значення в інших словниках

1. скінчення — скі́нчення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. скінчення — див. кінець  Словник синонімів Вусика
3. скінчення — -я, с. Дія і стан за знач. скінчити, скінчати і скінчитися, скінчатися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. скінчення — ЗАКІ́НЧЕННЯ (доведення до останньої стадії якоїсь дії, справи і т. ін.), ЗАВЕ́РШЕННЯ, СКІ́НЧЕННЯ рідше, ДОВЕ́РШЕННЯ рідше; ВИ́ВЕРШЕННЯ (перев. при будуванні). На третій день після закінчення конгресу Крайнєв і Ярина Михайлівна вилетіли до Москви (В.  Словник синонімів української мови
5. скінчення — Скі́нчення, -ння, -нню  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. скінчення — СКІ́НЧЕННЯ, я, с. Дія і стан за знач. скінчи́ти, скінча́ти і скінчи́тися, скінча́тися. З заспокоєним серцем, повним надії на щасне скінчення справи своєї, повертав Семен з Межибожа додому (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах
7. скінчення — Скінчення, -ня с. = скінчання. Єв. Л. XIV. 28.  Словник української мови Грінченка