Значення в інших словниках
-
скінчення —
скі́нчення іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
-
скінчення —
-я, с. Дія і стан за знач. скінчити, скінчати і скінчитися, скінчатися.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
скінчення —
СКІ́НЧЕННЯ, я, с. Дія і стан за знач. скінчи́ти, скінча́ти і скінчи́тися, скінча́тися. З заспокоєним серцем, повним надії на щасне скінчення справи своєї, повертав Семен з Межибожа додому (М.
Словник української мови у 20 томах
-
скінчення —
ЗАКІ́НЧЕННЯ (доведення до останньої стадії якоїсь дії, справи і т. ін.), ЗАВЕ́РШЕННЯ, СКІ́НЧЕННЯ рідше, ДОВЕ́РШЕННЯ рідше; ВИ́ВЕРШЕННЯ (перев. при будуванні). На третій день після закінчення конгресу Крайнєв і Ярина Михайлівна вилетіли до Москви (В.
Словник синонімів української мови
-
скінчення —
Скі́нчення, -ння, -нню
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
скінчення —
СКІ́НЧЕННЯ, я, с. Дія і стан за знач. скінчи́ти, скінча́ти і скінчи́тися, скінча́тися. З заспокоєним серцем, повним надії на щасне скінчення справи своєї, повертав Семен з Межибожа додому (Коцюб.
Словник української мови в 11 томах
-
скінчення —
Скінчення, -ня с. = скінчання. Єв. Л. XIV. 28.
Словник української мови Грінченка