скінчення
СКІ́НЧЕННЯ, я, с. Дія і стан за знач. скінчи́ти, скінча́ти і скінчи́тися, скінча́тися.
З заспокоєним серцем, повним надії на щасне скінчення справи своєї, повертав Семен з Межибожа додому (Коцюб., І, 1955, 125);
Молодий хлопець був гімназист, що по скінченню курсу пару день пробув десь у знайомих близько Будапешта (Фр., III, 1950, 215);
Музика грає, весільні пісні співають. По скінченні пісні козачок (К.-Карий, II, 1960, 47).
Словник української мови (СУМ-11)