скіпетр
СКІ́ПЕТР, а, ч., іст.
Оздоблена дорогоцінним камінням та різьбленням палиця, що є символом, знаком царської влади; берло.
Громовержець на скіпетр слонової кості обперся, З трону високого встав і тричі струснув головою (М. Зеров);
* Образно. Коли з рук князя Володимира Великого випав державний скіпетр, на зміну батькові став його син – Ярослав (І. Цюпа).
◇ (1) Під скі́петром чиїм, кого – під владою кого-небудь.
Офіційні представники російської монархії любили лицемірно базікати про “благоденство” народів, які були під скіпетром імператора (Від давнини..);
– Я хочу одного, – сказав посол, – щоб моя країна була під скіпетром вашої королівської величності (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)