слабовитий

СЛАБОВИ́ТИЙ, а, е, розм.

Неміцної будови, схильний до захворювань; хворобливий.

Він і справді співчував мені, бо й сам був щуплий, слабовитий (Дніпрова Чайка);

Баба його була стара та слабовита і все нездужала (І. Нечуй-Левицький);

Ладя – його жінка, молода, але до часу зав'яла, дуже слабовита (Леся Українка);

[Орися:] Нема роботи, татко слабовитий, До тяжкої праці не хотять приймати (І. Франко);

// Який має хворобливий вигляд.

По світлиці розходжуються убогі, худі, декотрі й слабовиті постаті в подертій та латаній одежі (Леся Українка).

Значення в інших словниках

1. слабовитий — слабови́тий прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. слабовитий — див. слабий; хворий  Словник синонімів Вусика
3. слабовитий — -а, -е, розм. Неміцної будови, схильний до захворювань; хворобливий. || Який має хворобливий вигляд. || рідко. Хворий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. слабовитий — ХВОРОБЛИ́ВИЙ (який легко піддається хворобам, часто хворіє), ХВОРОВИ́ТИЙ, БО́ЛІСНИЙ, СЛАБОВИ́ТИЙ розм., ХОРОБЛИ́ВИЙ розм., ХОРОВИ́ТИЙ діал., ХОРУВА́ТИЙ діал., БЕЗЗДОРО́ВНИЙ (БЕЗЗДОРІ́ВНИЙ) діал.  Словник синонімів української мови
5. слабовитий — Слабови́тий, -та, -те  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. слабовитий — СЛАБОВИ́ТИЙ, а, е, розм. Неміцної будови, схильний до захворювань; хворобливий. Він і справді співчував мені, бо й сам був щуплий, слабовитий (Дн. Чайка, Тв., 1960, 34); Баба його була стара та слабовита і все нездужала (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах
7. слабовитий — Слабовитий, -а, -е Болѣзненый. Маркев. 59. Слабовита удова була. Федьк.  Словник української мови Грінченка