слабувати
СЛАБУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.
Бути хворим; хворіти, нездужати.
[Галя:] Чи не занедужав він? [Іван:] Не думаю, він чоловік ще кремезний, йому тільки сорок і п'ять років, і він ніколи не слабував (В. Самійленко);
Я не можу нічого робити, третій місяць лежу в клініці і тяжко слабую (М. Коцюбинський);
Твердохліб, звісно, хазяїн добрий, але старий, то й слабувати почав останнім часом (І. Цюпа);
// на що, рідко чим. Хворіти якою-небудь хворобою, мати хвору якусь частину тіла, якийсь орган.
Ще перед матурою почав [Андрій] слабувати на груди й на очі (І. Франко);
– Моя мачуха слабує на нерви, й лікарі послали її на море лічитись [лікуватись] купанням (І. Нечуй-Левицький);
Всі пасажири ночували на пароході [пароплаві] та цілу ніч слабували морською слабістю (М. Коцюбинський);
– Умираю, Грицько, – тихо признався дід .. Але оскільки дід не слабував ні на яку хворобу, він не помер відразу (О. Довженко);
Кілька років старий слабує на ноги (Іван Ле).
Словник української мови (СУМ-20)