сласний
СЛА́СНИ́Й, сла́сна́, сла́сне́.
1. Схильний до надмірної почуттєвої насолоди; хтивий.
– Чому мене не хвилює дотик мужчини? .. Я згадую себе колишню. Я дуже сласна. Я не могла б жити раніш двох місяців, як живу тепер, без найменшого бажання (Ю. Яновський);
Пан обозний поспішив додому, до сласної жіночки (О. Ільченко);
// Який викликає почуттєвий потяг.
Лобода не забув про той шепіт сласний (Іван Ле);
// Який виражає схильність до почуттєвої насолоди, почуттєвого потягу.
Він мав .. булькаті очі з хижим поблиском, короткий ніс і руді вуса над широким сласним ротом (П. Панч).
2. розм. Який виходить за межі загальноприйнятих норм у чому-небудь; непристойний.
Солдати весело перекликалася між собою словами, в яких, навіть не знаючи мови, дівчата чудово розуміли брудні, сласні натяки на їх адресу (Іван Ле);
Сласні анекдоти.
3. розм. Те саме, що ла́сий.
Словник української мови (СУМ-20)