сласний
СЛА́СНИЙ, сла́сна́, сла́сне́.
1. Схильний до надмірної почуттєвої насолоди; хтивий.
— Чому мене не хвилює дотик мужчини? ..Я згадую себе колишню. Я дуже сласна. Я не могла б жити раніш двох місяців, як живу тепер, без найменшого бажання (Ю. Янов., II, 1958, 88);
Пан обозний поспішив додому, до сласної жіночки (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 438);
// Який викликає почуттєвий потяг.
Лобода не забув про той шепіт сласний (Ле, Україна, 1940, 188);
// Який виражає схильність до почуттєвої насолоди, почуттєвого потягу.
Він мав .. булькаті очі з хижим поблиском, короткий ніс і руді вуса над широким сласним ротом (Панч, Гомон. Україна, 1954, 46).
2. розм. Який виходить за межі загальноприйнятих норм у чому-небудь; непристойний.
Солдати весело перекликалася між собою словами, в яких, навіть не знаючи мови, дівчата чудово розуміли брудні, сласні натяки на їх адресу (Ле, Право.., 1957, 145);
Сласні анекдоти.
3. розм. Те саме, що ла́сий.
◊ Сла́сний кусо́к — те саме, що Ла́сий шмато́к (шмато́чок, кусо́к, кусо́чок) ( див. ла́сий).
На сласний кусок найдеться куток (Номис, 1864, № 12011).
Словник української мови (СУМ-11)