сласно

СЛА́СНО. Присл. до сла́сний.

Ніздрі його сласно затремтіли (Смолич, Сорок вісім.., 1937, 355);

Карпович сам, Хоч аскетичним славиться життям, Муркоче сласно, ніби кіт в пічурці (Рильський, II, 1956, 42);

Не тим погоріли, що сласно їли, а там, що не гляділи (Номис, 1864, № 7239);

Я б покликав лісоруба, Та зрубав одного дуба, Та на інші два зложив, Та отих, хто сласно жив,— Всіх царів, панів, гульвісів На дубах отих повісив (Перв., Райдуга.., 1960, 96).

Значення в інших словниках

1. сласно — сла́сно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. сласно — Присл. до сласний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. сласно — СЛА́СНО. Присл. до сла́сни́й. Ніздрі його сласно затремтіли (Ю. Смолич); Карпович сам, Хоч аскетичним славиться життям, Муркоче сласно, ніби кіт в пічурці (М.  Словник української мови у 20 томах
4. сласно — Сласно нар. Лакомо. К. ХП. 63. Не тим погоріли, що сласно їли, а тим, що не гляділи. Ном. 7239. Сласно їла. Славяносерб. у.  Словник української мови Грінченка