сласно
СЛА́СНО.
Присл. до сла́сни́й.
Ніздрі його сласно затремтіли (Ю. Смолич);
Карпович сам, Хоч аскетичним славиться життям, Муркоче сласно, ніби кіт в пічурці (М. Рильський);
Не тим погоріли, що сласно їли, а тим, що не гляділи (Номис);
Я б покликав лісоруба, Та зрубав одного дуба, Та на інші два зложив, Та отих, хто сласно жив, – Всіх царів, панів, гульвісів На дубах отих повісив (Л. Первомайський).
Словник української мови (СУМ-20)