сливе
СЛИВЕ́, присл., розм.
Те саме, що ма́йже.
Блукали вони навмання сливе цілий день (І. Нечуй-Левицький);
В повітрі було тихо. Останнє листя падало з дерев сливе без шелесту (Леся Українка);
Ми відчули сильну втому і аж тоді згадали, що не спали сливе цілу ніч (Олесь Досвітній);
Боєць сливе біг, якомога ширше розставляючи ноги, щоб не впасти .. Нарешті прибіг на умовлене місце (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)