сливе

СЛИВЕ́, присл., розм. Те саме, що ма́йже.

Блукали вони навмання сливе цілий день (Н.-Лев., III, 1956, 291);

В повітрі було тихо. Останнє листя падало з дерев сливе без шелесту (Л. Укр., III, 1952, 565);

Ми відчули сильну втому і аж тоді згадали, що не спали сливе цілу ніч (Досв., Вибр., 1959, 109);

Боєць сливе біг, якомога ширше розставляючи ноги, щоб не впасти.. Нарешті прибіг на умовлене місце (Тют., Вир, 1964, 316).

Значення в інших словниках

1. сливе — сливе́ прислівник майже незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
2. сливе — див. МАЙЖЕ.  Словник синонімів Караванського
3. сливе — присл., розм. Те саме, що майже.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. сливе — СЛИВЕ́, присл., розм. Те саме, що ма́йже. Блукали вони навмання сливе цілий день (І. Нечуй-Левицький); В повітрі було тихо. Останнє листя падало з дерев сливе без шелесту (Леся Українка); Ми відчули сильну втому і аж тоді згадали...  Словник української мови у 20 томах
5. сливе — сли́ве майже (ст): Це завіщання Луцейка зробило на мене страшне вражіння. “Простий” хлопчина зі села, ще сливе дитина, в такій грізній хвилині, коли осьось має бути виконаний на нім присуд смерти, тямить про українські інституції і лишає їм те, що має (Шухевич)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
6. сливе — МА́ЙЖЕ (так, що трохи не вистачає до чогось; трохи менше якоїсь міри), СЛИВЕ́ (СЛИВЕ́НЬ) розм.; ПРАКТИ́ЧНО розм. (трохи не все, не зовсім); БЕ́ЗМАЛЬ розм. (трохи менше); ПРИБЛИ́ЗНО, МА́ЛО НЕ.. (ЩО НЕ..), ТРО́ХИ НЕ.., ЛЕ́ДВЕ НЕ.. (ЗАЛЕ́ДВЕ НЕ..  Словник синонімів української мови
7. сливе — Сливе́, присл. = ма́йже  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. сливе — Сливе нар. Почти. Пуд старость сливе і в рот не брав. Рудч. Ск. І. 74. Павла вона сливе й не бачила. МВ. (О. 1862. І. 81).  Словник української мови Грінченка