словеса
СЛОВЕСА́, ве́с, мн.
1. заст. Слова, мова.
І слухала, як молодий Дивочний гость [гість] той говорив. І словеса його святиє [святії] На серце падали Марії (Т. Шевченко);
[Стеха (хапає його за руку і цілує):] Ох, батечку ж мій, я вже й не знатиму, як за вас бога молити. [Бичок:] За ці словеса велике тобі спасибі (М. Кропивницький);
Сотник прочитав грамоту. – Твоє щастя, – сказав невдоволено, повертаючи її вершникові, – будь не государеве діло, ти б у мене пригостився за словеса свої (Н. Рибак).
2. ірон. Беззмістовні слова, мова.
Чого доброго, а дефіциту лозунгів і словес ми давно вже не знаємо (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)