Словник української мови у 20 томах

словоблуд

СЛОВОБЛУ́Д, а, ч., зневажл.

Людина, якій властиве словоблудство.

Досить послухати його примітивні дотепи.., щоб зрозуміти, що це звичайнісінький базіка й словоблуд (з наук. літ.).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. словоблуд — словоблу́д іменник чоловічого роду, істота зневажл.  Орфографічний словник української мови
  2. словоблуд — див. брехливий; вигадка; хитрий  Словник синонімів Вусика
  3. словоблуд — -а, ч., зневажл. Людина, якій властиве словоблудство.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. словоблуд — ФРАЗЕ́Р (схильна до пишних, але беззмістовних висловів людина), КРАСНОМО́ВЕЦЬ ірон.; ДЕМАГО́Г (той, хто вдається до демагогії); СЛОВОБЛУ́Д зневажл. (людина, якій властиве словоблудство).  Словник синонімів української мови
  5. словоблуд — СЛОВОБЛУ́Д, а, ч., зневажл. Людина, якій властиве словоблудство. Досить послухати його примітивні дотепи.., щоб зрозуміти, що це звичайнісінький базіка й словоблуд (Рад. літ-во, 3, 1958, 36).  Словник української мови в 11 томах