Орфографічний словник української мови

словоблуд

словоблу́д

іменник чоловічого роду, істота

зневажл.

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. словоблуд — див. брехливий; вигадка; хитрий  Словник синонімів Вусика
  2. словоблуд — -а, ч., зневажл. Людина, якій властиве словоблудство.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. словоблуд — СЛОВОБЛУ́Д, а, ч., зневажл. Людина, якій властиве словоблудство. Досить послухати його примітивні дотепи.., щоб зрозуміти, що це звичайнісінький базіка й словоблуд (з наук. літ.).  Словник української мови у 20 томах
  4. словоблуд — ФРАЗЕ́Р (схильна до пишних, але беззмістовних висловів людина), КРАСНОМО́ВЕЦЬ ірон.; ДЕМАГО́Г (той, хто вдається до демагогії); СЛОВОБЛУ́Д зневажл. (людина, якій властиве словоблудство).  Словник синонімів української мови
  5. словоблуд — СЛОВОБЛУ́Д, а, ч., зневажл. Людина, якій властиве словоблудство. Досить послухати його примітивні дотепи.., щоб зрозуміти, що це звичайнісінький базіка й словоблуд (Рад. літ-во, 3, 1958, 36).  Словник української мови в 11 томах