словотворення
СЛОВОТВО́РЕННЯ, я, с., лінгв.
1. Творення похідних простих та складних слів.
Завдяки совотворенню забезпечується безперервність мови в часі, задовольняються потреби її носіїв у позначенні нових реалій, регулюється співіснування непохідних та похідних, старих і нових слів (з наук. літ.);
[Юрій:] Коли б ти знала, яка це прекрасна наука – мовознавство!.. А словотворення! Наприклад, від слова “любити”: любов, любисток, любощі, нелюб, улюбленець, люб'язний, волелюбний, любо, любаска (О. Левада).
2. Розділ граматики, який вивчає способи творення слів.
Словник української мови (СУМ-20)