словотворення
СЛОВОТВО́РЕННЯ, я, с., лінгв.
1. Творення похідних простих та складних слів.
Завдяки совотворенню забезпечується безперервність мови в часі, задовольняються потреби її носіїв у позначенні нових реалій, регулюється співіснування непохідних та похідних, старих і нових слів (з наук. літ.);
[Юрій:] Коли б ти знала, яка це прекрасна наука – мовознавство!.. А словотворення! Наприклад, від слова “любити”: любов, любисток, любощі, нелюб, улюбленець, люб'язний, волелюбний, любо, любаска (О. Левада).
2. Розділ граматики, який вивчає способи творення слів.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- словотворення — словотво́рення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- словотворення — -я, с., грам. Те саме, що словотвір 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- словотворення — СЛОВОТВІ́Р лінгв. (утворення нових слів), СЛОВОТВО́РЕННЯ. Словник синонімів української мови
- словотворення — Словотво́рення, -ння, -нню, в -нні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- словотворення — СЛОВОТВО́РЕННЯ, я, с., грам. Те саме, що словотві́р 1. Маючи в тому чи іншому випадку обмежений словниковий запас даної мови, рішуче розсуває [перекладач] його рамки... Словник української мови в 11 томах