словотворення

СЛОВОТВО́РЕННЯ, я, с., грам. Те саме, що словотві́р 1.

Маючи в тому чи іншому випадку обмежений словниковий запас даної мови, рішуче розсуває [перекладач] його рамки, не відступаючи і перед словотворенням на міцній підвалині законів і особливостей рідної мови, вміло використовуючи інколи заведення до рідної мови іноземних слів і виразів (Рильський, IX, 1962, 60).

[Юрій:] Коли б ти знала, яка це прекрасна наука — мовознавство!..А словотворення! Наприклад, від слова «любити»: любов, любисток, любощі, нелюб, улюбленець, люб’язний, волелюбний, любо, любаска (Лев., Драми.., 1967, 244).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. словотворення — словотво́рення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. словотворення — СЛОВОТВО́РЕННЯ, я, с., лінгв. 1. Творення похідних простих та складних слів. Завдяки совотворенню забезпечується безперервність мови в часі, задовольняються потреби її носіїв у позначенні нових реалій, регулюється співіснування непохідних та похідних... Словник української мови у 20 томах
  3. словотворення — -я, с., грам. Те саме, що словотвір 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. словотворення — СЛОВОТВІ́Р лінгв. (утворення нових слів), СЛОВОТВО́РЕННЯ. Словник синонімів української мови
  5. словотворення — Словотво́рення, -ння, -нню, в -нні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)