словотворення

СЛОВОТВО́РЕННЯ, я, с., грам. Те саме, що словотві́р 1.

Маючи в тому чи іншому випадку обмежений словниковий запас даної мови, рішуче розсуває [перекладач] його рамки, не відступаючи і перед словотворенням на міцній підвалині законів і особливостей рідної мови, вміло використовуючи інколи заведення до рідної мови іноземних слів і виразів (Рильський, IX, 1962, 60).

[Юрій:] Коли б ти знала, яка це прекрасна наука — мовознавство!..А словотворення! Наприклад, від слова «любити»: любов, любисток, любощі, нелюб, улюбленець, люб’язний, волелюбний, любо, любаска (Лев., Драми.., 1967, 244).

Значення в інших словниках

1. словотворення — словотво́рення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. словотворення — -я, с., грам. Те саме, що словотвір 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. словотворення — СЛОВОТВО́РЕННЯ, я, с., лінгв. 1. Творення похідних простих та складних слів. Завдяки совотворенню забезпечується безперервність мови в часі, задовольняються потреби її носіїв у позначенні нових реалій, регулюється співіснування непохідних та похідних...  Словник української мови у 20 томах
4. словотворення — СЛОВОТВІ́Р лінгв. (утворення нових слів), СЛОВОТВО́РЕННЯ.  Словник синонімів української мови
5. словотворення — Словотво́рення, -ння, -нню, в -нні  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)