словотворчість
СЛОВОТВО́РЧІСТЬ, чості, ж.
Творення нових слів.
Шевченко, як виразник могутньої словотворчості народу, підніс українську народну мову до рівня високорозвинених літературних мов своєї епохи (з наук. літ.);
Народ – творець і вічний, невтомний збагачувач, удосконалювач своєї мови; народна словотворчість – невичерпне, криштально-чисте джерело цього збагачення й удосконалення (з наук. літ.);
Індивідуальна словотворчість.
Словник української мови (СУМ-20)