словотвір
СЛОВОТВІ́Р, во́ру, ч., лінгв.
1. Роздіп мовознавства, що вивчає будову і творення похідних слів.
Розвиток теорії словотвору йде в плані подолання висунутих Ф. Де Соссюром дихотомій (з наук. літ.).
2. Новоутворенне слово.
Письменник [М. Старицький] прагнув збагатити українську літературну мову. Звичайно, не всі його словотвори увійшли до літературної мови, але деякі здобули право на життя (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)