слухавка
СЛУ́ХАВКА, и, ж., розм.
Частина телефонного апарата, признач. безпосередньо для слухання і говоріння; телефонна трубка.
Заграничний політик покинув писання, підійшов до телефону, віддзвонив і притулив слухавки до вух (І. Франко);
Академік неквапно підійшов до столу, стоячи, приклав слухавку до вуха (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)