слухачка
СЛУХА́ЧКА, и, ж.
Жін. до слуха́ч.
Баба Зінька була дуже вважливою його слухачкою. Любив слухати його оповідання і Роман (І. Нечуй-Левицький);
Він помічав, як соковитий голос хорунжого полонив серце дівчини, і в його грудях підіймалося недобре почуття і проти самого співця, і проти юної слухачки (С. Добровольський);
Каргат зрозумів, що думають його слухачки (Ю. Шовкопляс);
Тепер я живу не сама, найшла собі компанію, слухачку московських фершальських [фельдшерських] курсів (Леся Українка).
Словник української мови (СУМ-20)