слухачка
СЛУХА́ЧКА, и, ж. Жін. до слуха́ч.
Баба Зінька була дуже вважливою його слухачкою. Любив слухати його оповідання і Роман (Н.-Лев., VI, 1966, 328);
Він помічав, як соковитий голос хорунжого полонив серце дівчини, і в його грудях підіймалося недобре почуття і проти самого співця, і проти юної слухачки (Добр., Очак. розмир, 1965, 93);
Каргат зрозумів, що думають його слухачки (Шовк., Інженери, 1956, 125);
Тепер я живу не сама, найшла собі компанію, слухачку московських фершальських [фельдшерських] курсів (Л. Укр., V, 1956, 197).
Словник української мови (СУМ-11)