слухачка

СЛУХА́ЧКА, и, ж. Жін. до слуха́ч.

Баба Зінька була дуже вважливою його слухачкою. Любив слухати його оповідання і Роман (Н.-Лев., VI, 1966, 328);

Він помічав, як соковитий голос хорунжого полонив серце дівчини, і в його грудях підіймалося недобре почуття і проти самого співця, і проти юної слухачки (Добр., Очак. розмир, 1965, 93);

Каргат зрозумів, що думають його слухачки (Шовк., Інженери, 1956, 125);

Тепер я живу не сама, найшла собі компанію, слухачку московських фершальських [фельдшерських] курсів (Л. Укр., V, 1956, 197).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. слухачка — [слухачка] -чкие, д. і м. -ац':і, р. мн. -чок Орфоепічний словник української мови
  2. слухачка — слуха́чка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. слухачка — СЛУХА́ЧКА, и, ж. Жін. до слуха́ч. Баба Зінька була дуже вважливою його слухачкою. Любив слухати його оповідання і Роман (І. Нечуй-Левицький); Він помічав, як соковитий голос хорунжого полонив серце дівчини... Словник української мови у 20 томах
  4. слухачка — -и. Жін. до слухач. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. слухачка — Слуха́чка, -чки, -чці; -ха́чки, -чок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)