слухач

СЛУХА́Ч, а́, ч.

1. Той, хто слухає кого-, що-небудь.

Сумної заграє бережно і стиха, Так, що градом ллються сльози в слухача (Щог., Поезії, 1958, 396);

Потурайчин був політичний агітатор, поза програму своєї політичної партії нічого більше слухачам не роз’ясняв (Март., Тв., 1954, 363);

Ідеї і образи, закладені в музично-пісенному фольклорі, допомагають композиторові наблизити свій твір до масового слухача (Мист., 6, 1955, 11);

Принцип популярності і доступності спрямований на те, щоб матеріал лекції чи бесіди свідомо засвоювався слухачами (Ком. Укр., 11, 1969, 82);

*Образно. Бокаті барки.., що ткнулися носом у воду,— єдині слухачі у Джузеппе. Та ще хіба море (Коцюб., II, 1955, 415).

2. Той, хто навчається, є студентом навчального закладу.

Молодий Лімбах був слухачем університету (Фр., IV, 1950, 252);

[Кочерга:] Нас дуже цікавить, хто зостанеться нашими слухачами, а хто назавжди покине стіни вищої школи (Мик., І, 1957, 176);

Ще до війни в академії його завжди ставили за приклад слухачам командирського факультету (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 8);

Слухачі технікуму сходознавства збираються їхати на мовну практику в Душанбе (Мас., Роман.., 1970, 112);

// Той, хто підвищує свої знання в гуртках, на курсах, у постійно діючих семінарах і т. ін.; учасник постійно діючого семінару, член гуртка і т. ін.

В Одесі Степан Олійник читав свої сатиричні вірші слухачам обласної школи колгоспних кадрів (Літ. газ., 3.VIII 1950, 4);

Підносити партійне навчання на рівень сучасності — значить озброювати слухачів міцними і глибокими знаннями (Ком. Укр., 9, 1968, 44).

Ві́льний слуха́ч, заст.— особа, допущена до занять та іспитів у вищому навчальному закладі без зарахування до складу студентів.

В той час я мріяв стати художником, я малював дома і брав приватні уроки малювання, мріючи коли-небудь потрапити в Академію художеств хоч вільним слухачем (Довж., І, 1958, 14);

На підставі свідоцтва гімназії.. мене допустили вільним слухачем в університет (Минуле укр. театру, 1953, 20).