слухач

Значення в інших словниках

1. слухач — слуха́ч іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
2. слухач — зст. послухач, послухатор; (курсів) студент, учень. Словник синонімів Караванського
3. слухач — -а, ч. 1》 Той, хто слухає кого-, що-небудь. 2》 Той, хто навчається, є студентом навчального закладу. || Той, хто підвищує свої знання в гуртках, на курсах, у постійно діючих семінарах і т. ін.; учасник постійно діючого семінару, член гуртка і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. слухач — СЛУХА́Ч, а́, ч. 1. Той, хто слухає кого-, що-небудь. Сумної заграє бережно і стиха, Так, що градом ллються сльози в слухача (Я. Щоголів); Потурайчин був політичний агітатор, поза програму своєї політичної партії нічого більше слухачам не роз'ясняв (Л. Словник української мови у 20 томах
5. слухач — СЛУХАЧІ́ мн. (люди, що слухають лекцію, якусь розповідь тощо), АУДИТО́РІЯ. Словник синонімів української мови
6. слухач — Слуха́ч, -ча́, -че́ві, -че́м, -ха́чу! -хачі́, -чі́в, -ча́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. слухач — СЛУХА́Ч, а́, ч. 1. Той, хто слухає кого-, що-небудь. Сумної заграє бережно і стиха, Так, що градом ллються сльози в слухача (Щог., Поезії, 1958, 396); Потурайчин був політичний агітатор... Словник української мови в 11 томах
8. слухач — Слухач, -ча м. Слушатель. Ком. Р. ІІ. 68. Г. Барв. 304. Щог. Сл. 94. Воздвиженський не вважав на увагу, чи неввагу своїх слухачів. Левиц. Пов. 52. Словник української мови Грінченка