слухняно
СЛУХНЯ́НО.
Присл. до слухня́ний.
Слухняно внесла [Гаїнка] дров, затопила піч (Б. Грінченко);
Зголоднілі за день опришки дивились жадібно на багатий стіл, одначе слухняно чекали знаку від Довбуша (В. Гжицький);
Рубін підвівся і слухняно пішов у кухню мити руки (І. Сенченко);
Машина слухняно неслася під гори (Іван Ле);
Залізо слухняно подається, краї тоншають (А. Хижняк).
Словник української мови (СУМ-20)