сльоза
СЛЬОЗА́, и́, ж.
1. тільки мн. Безбарвна прозора солонувата рідина, яку виділяють розміщені в очній ямці залози при деяких фізіологічних або психічних станах (при подразненні, болі або сильних душевних переживаннях і т. ін.).
Сльози ллються;
Сльози виступили;
В очах блищать сльози;
Біда не дуда: як стане дуть, то аж сльози йдуть (прислів'я);
[Одарка:] Згадаю було тебе і гірко-гірко заплачу. От і зараз губи вже й сміються, а сльози ще тремтять на очах (М. Кропивницький);
Сльози, великі, як вранішня роса, іскрились у променях сонця на її довгих віях, а на душі було зараз так радісно, так лагідно і легко (В. Козаченко);
* Образно. Айстри задумані, квіти останнії, осені пізньої сльози багрянії... (В. Сосюра);
Четвертий день іде невпинно дощ. Багато сліз в захмареного неба! (Л. Дмитерко);
* У порівн. Журливо, тихо гомонить вода, – Немов сльозами, краплями спада (Леся Українка);
* Образно. * У порівн. Дві краплинки, ніби сльози, впали з ясена на руку (І. Гончаренко).
2. тільки одн. Одна краплина такої рідини.
Галя піднесла головоньку – у, які ж блискали в очицях дві сльози дужі! (Марко Вовчок);
Чиясь гаряча сльоза впала йому на опечену руку, і була вона для нього найдорожчою нагородою в житті (І. Цюпа);
Я глянув на маму, а вона дивиться на мене такими сумними і водночас ласкавими очима, і раптом сльоза в неї – кап... (І. Багмут);
* Образно. Він іноді тикав себе в підборіддя свічкою, яку тільки на хвильку перед тим погасив і з якої ще котилась гаряча сльоза жовтого воску (І. Микитенко);
// тільки одн., у знач. збірн. Певна кількість такої рідини на протилежність до одної краплини.
Настя обводить очима шкільні стіни. В очах – сльоза. Прощається (С. Васильченко);
Кирило Смолярчук протер очі: вони вранці завжди закисали йому й бралися сльозою, наче запорошені (Г. Косинка);
* Образно. Вересень постеле синь-полотна, Задимиться в дощовій сльозі (А. Малишко);
* У порівн. У снах жінці поскрипують нові кленові двері, на ясних, як сльоза, вікнах сяє поранкове сонце (М. Стельмах).
3. перев. мн. Плач, ридання.
Сльозами горю не поможеш (прислів'я);
Продер я стріху, зліз на землю, і пішов від смерті, пішов, хитаючись од сліз... (В. Сосюра);
Були особливо прикрі безпричинні й незрозумілі мамині сльози (Ю. Смолич);
* Образно. І звуки танків, і пісні, й гармоні сльози голосні в огні зорі вечорової... (В. Сосюра).
4. перев. мн. Горе, страждання.
Гостям сміх, а хазяям сльози (Номис);
До неї горнулись мої всі малятка, сльози свої їй несли, вона ж дарувала їм усміх (Леся Українка);
Він знав, що сльози й радість – це невід'ємні частки людського щастя (Ю. Яновський);
Ми йдем вам відплатить за сльози, кров, за муки, що бідний люд віки тернистим шляхом лив... (В. Сосюра);
* Образно. Не так ще багато літ минуло, як умер Довбуш і народилася його пісня, а от ввібрала вже в себе тисячолітню скорботу народу, сльози гір і осінню печаль осінніх полонин (Г. Хоткевич).
5. перев. мн., перен. Краплини соку, вологи, що виділяються на поверхні чого-небудь.
О, скільки ран було На тім прекраснім тілі! Скільки сліз По стовбурі стрункому [берези] прокотилось (М. Рильський).
Ви́плакати сльо́зи див. випла́кувати;
(1) Гіркі́ (пеку́чі, рясні́ і т. ін.) сльо́зи – болісний, нестримний плач, ридання.
Про Якова вона не змогла згадати без того, щоб пекуча туга не скрутила, мов у пучці, її серця, щоб не порвалися разом з гіркими слізьми ще тяжчі, ще гірші прокльони (Панас Мирний);
Не дивуйте, що думи глибокі Будять речі та сльози пекуч (Леся Українка);
(2) До сліз:
а) дуже, надзвичайно.
– Оселедець! – згадав своє прізвище в класі, – і до сліз боляче стало за батька, бо то через нього так докучали (М. Коцюбинський);
До болю близька, До сліз дорога ця земля під ногами! (І. Нехода);
б) дуже сильний.
Слухачі не видержали, крик нестямний, крик радості до сліз, похоті до забуття .. знявся і ламав своїм гуком оселю вокзалу (Панас Мирний);
Души́тися (дави́тися) слі́зьми́ (сльоза́ми, пла́че́м, від пла́чу́ і т. ін.) див. души́тися;
Захлина́тися / захлину́тися пла́че́м (від пла́чу́, слі́зьми́, сльоза́ми і т. ін.) див. захлина́тися;
Зма́хувати / змахну́ти сльозу́ (сльо́зи, сльози́нку) див. зма́хувати;
(3) З слі́зьми́ (сльоза́ми) [на оча́х (в оча́х)] – плачучи.
Майже з слізьми в очах покидав капітан пороги офіцерського касино [казино] (І. Франко);
Останній раз помолилась [Онися] перед батьківськими образами й з сльозами виїхала з батькового двору (І. Нечуй-Левицький);
Прощайте, гори і вокзали, куди летів наш димний шлях, і ви, дядьки, що проводжали полки з сльозами на очах... (В. Сосюра);
Мати зі сльозами почала розповідати про свого мужа (М. Стельмах);
Зупиня́ти (спиня́ти) / зупини́ти (спини́ти) сльо́зи (рида́ння) див. зупиня́ти;
Кулака́ми сльо́зи утира́ти див. утира́ти¹;
Мішо́к сліз див. мішо́к;
Мо́кре від сліз обли́ччя див. обли́ччя;
Мо́крі від сліз о́чі див. о́ко¹;
Моли́ти сльоза́ми див. моли́ти;
Мо́ре сліз див. мо́ре;
Наверта́ються / наверну́лися сльо́зи [на о́чі] див. наверта́тися;
Повилива́ти сльо́зи див. повилива́ти;
Попусти́ти сльо́зи див. попуска́ти¹;
Проси́ти сльоза́ми (слі́зно) див. проси́ти;
Сльозо́ю пройма́є (пройма́ло і т. ін.) / пройняло́ і т. ін. див. пройма́ти;
Спиня́ти / спини́ти сльо́зи (рида́ння і т. ін.) див. спиня́ти;
Схо́дити слі́зьми́ (сльоза́ми) див. схо́дити;
(4) Ти́хі сльо́зи – плач, при якому не хлипають і сльози спокійно течуть з очей.
З свого віку дитячого поперед усього пам'ятаю нашу хату білу та матусині сльози тихі (Марко Вовчок);
Точи́ти сльо́зи див. точи́ти²;
(5) У сльо́зи – починати плакати.
Ув однім тільки була в них журба: не давав їм бог діточок. Так що ж? Настя, як здума про себе, то зараз у сльози (Г. Квітка-Основ'яненко);
Хова́ти сльозу́ див. хова́ти¹;
Чи́стий, як сльоза́ (скло, кришта́ль і т. ін.) див. чи́стий.
△ (6) Зозу́лині сльо́зи – трав'яниста рослина з гронами дрібних зеленувато-жовтуватих квітів; Юдо́ль печа́лі й сліз див. юдо́ль.
◇ (7) Аж сльоза́ пройме́ кого – хтось зворушений чим-небудь так, що може заплакати.
Є чого послухати, як стануть розказувати .. Нашого братчика, неписьменного, слухаючи, аж сльоза пройме!.. (Г. Квітка-Основ'яненко);
Вганя́ти / вгна́ти (ввігна́ти) в сльо́зи див. вганя́ти¹;
Вида́влювати / ви́давити [з оче́й] сльо́зи (сльозу́) див. вида́влювати;
Вилива́ти / ви́лити сльоза́ми див. вилива́ти;
Вилива́ти / ви́лити сльо́зи (бага́то (рідше бага́цько) сліз) див. вилива́ти;
Вису́шувати / ви́сушити сльо́зи (сльозу́) див. вису́шувати;
Ви́точити сльо́зи з оче́й див. вито́чувати²;
Віділлє́ться сльоза́ми див. відлива́тися;
(8) Віділлю́ться (відізву́ться) сльо́зи кому – хто-небудь буде покараний за заподіяне комусь зло.
[Молодиця:] Бог дасть – подавиться [Храпко] колись!.. Подавиться! Віділлються йому сирітські сльози (Панас Мирний);
Втира́ти сльо́зи (слі́зоньки) див. втира́ти¹;
(9) Гаря́чими сльоза́ми ли́чко ми́ти (д) див. ми́ти;
(10) Горю́чі сльо́зи, нар.-поет. – гіркі сльози.
Зажурився, сердешний, і горючими сльозами вмивається (О. Стороженко);
Дава́ти / да́ти во́лю сльоза́м див. дава́ти;
Дово́дити / довести́ до сліз див. дово́дити;
Загово́рювати сльо́зи див. загово́рювати;
Залиша́ти (рідко зоставля́ти) / зали́ши́ти (рідко зоста́вити) на сльо́зи див. залиша́ти;
Засіва́ти зе́млю слі́зьми́ (сльоза́ми) див. засіва́ти;
За слізьми́ (сльоза́ми, слізонька́ми) [і (й)] сві́ту [бі́лого, Бо́жого] не ба́чити див. ба́чити;
Захо́дитися / зайти́ся пла́че́м (рида́нням, сльоза́ми, від пла́чу, від рида́ння, від сліз і т. ін.) див. захо́дитися²;
Згля́нутися (ува́жити) на сльо́зи див. згля́нутися;
[І] кото́ві на сльо́зи нема́ (нема́є, не ви́стачить і т. ін.) див. нема́;
[І] сміх і го́ре (гріх, сльо́зи, ли́хо і т. ін.) див. сміх;
Ки́дає / ки́нуло в сльо́зи (сльозу́) див. ки́дати;
Ки́датися / ки́нутися в сльо́зи див. ки́датися;
(11) Кипля́ть сльо́зи в (на) оча́х перев. чиїх. – хто-небудь готовий заплакати, близький до плачу.
Закричала вона, стиснувши руки в кулачки і кусаючи губи. В очах її кипіли сльози (Григорій Тютюнник);
Ковта́ти (глита́ти) сльо́зи (слі́зоньки) див. ковта́ти;
(12) Ко́тяться / покоти́лися дрібні́ (рясні́, пеку́чі і т. ін.) сльо́зи [гра́дом] у кого, кому і без дод. – хто-небудь невтішно, не зупиняючись, плаче від чогось (горя, неприємностей і т. ін.).
Рясні сльози градом котяться по дівочих щоках (О. Гончар);
А старий Сиваш .. не помічав за великим смутком, що пекучі сльози котилися йому (Б. Грінченко);
Маляренкова .. стояла поруч вузлуватого парубка така бліда, як з крейди вимурувана. Тільки з тернових очей котилися їй сльози – дрібні-дрібні, як маленькі краплини роси (Г. Косинка);
(13) Крізь сльо́зи, перев. зі сл. промовля́ти, смія́тися і т. ін. – плачучи.
– А ти в мене не регочи, Федоре, я знаю, що ти крізь сльози регочеш. І ти, Горпино... А ти, – повернулася вона до Христі, – твоє ще тільки заснувалося (Панас Мирний);
Крикнув осавула й ударив Нимидору нагайкою по спині. – В мене родилась дитина. Це ж сьогодні тільки третій день, – ледве промовила крізь сльози (І. Нечуй-Левицький);
– Іваночку, то зовсім інше, – посміхнулась Уляна крізь сльози. – То війна, а це життя (О. Довженко);
(14) Крокоди́лові сльо́зи – те саме, що Крокоди́лячі сльо́зи (див. сльоза́).
– Не дивись на його [нього], .. не вважай на ці крокодилові сльози (Л. Яновська);
(15) Крокоди́лячі сльо́зи – удаване, нещире співчуття хитрої, підступної людини.
Досі його й не чути було, і стріляв мовчки, і рубав мовчки, а тут раптом заговорив, заплакав над Ганною крокодилячими слізьми (О. Гончар);
Ли́ти (вилива́ти, пролива́ти) / ви́лити (проли́ти) [дрібні́] сльо́зи див. ли́ти;
Ли́ти крокоди́лячі сльо́зи див. ли́ти;
(16) Ми́тися сльозо́ю (д) див. облива́тися;
Наковта́тися сліз див. наковта́тися;
Налива́тися / нали́тися слізьми́ (сльоза́ми, сльозо́ю) див. налива́тися;
Насиса́тися / насса́тися кро́ві (по́ту, сліз) див. насиса́тися;
(17) Ні одна́ сльоза́ не покропи́ла кого, чого – ніхто не заплакав за кимсь, чимсь.
Скинули Марину на візок, і ніхто не знає, де її могила; ні одна сльоза не покропила її (І. Нечуй-Левицький);
(18) Облива́ти рясни́ми слізьми́ лице́ (д) див. облива́ти;
Облива́тися (умива́тися, залива́тися, рідше обсипа́тися і т. ін.) / обли́тися (уми́тися, зали́тися, рідше обси́патися і т. ін.) [гірки́ми (гаря́чими, бу́йними і т. ін.)] слізьми́ (сльоза́ми, сльозо́ю) див. облива́тися;
Обсуши́ти (осуши́ти, обте́рти і т. ін.) [гіркі́ (гаря́чі)] сльо́зи (рідше о́чі) див. обсу́шувати;
О́чі зайшли́ (закипі́ли) слі́зьми́ (сльоза́ми) див. о́ко¹;
О́чі не висиха́ють (не просиха́ють) [від сліз] див. о́ко¹;
О́чі сльоза́ми (слі́зьми́) схо́дять див. о́ко¹;
О́чі тума́няться слі́зьми́ (сльоза́ми) див. о́ко¹;
(19) Палкі́ (палю́чі) сльо́зи – сльози, викликані дуже сильними переживаннями.
П'яними руками пригортає [Чіпка] до п'яного серця свою Галю, не примічаючи палких сліз на її очах та смутку на змарнілому личку... (Панас Мирний);
По війні ти на звалищах міста лишився один І палкі твої сльози точили холодне каміння (Леся Українка);
Що робити Меласі? .. Нема порятунку! Братик Михайло коханий! Як тебе рятувати?.. І .. сльози палючі капали на його від жаху та від трусу (Марко Вовчок);
Розливалася стара Явдоха гіркими та палючими слізьми (Панас Мирний);
Пи́ти сльо́зи див. пи́ти;
Пла́кати (рида́ти) / запла́кати (зарида́ти) гірки́ми (дрібни́ми, крива́вими і т. ін.) слізьми́ [сльоза́ми (слі́зьми́)] <�Слі́зно пла́кати (рида́ти)> див. пла́кати;
Покропи́ти кро́в'ю (по́том, слізьми́ і т. ін.) див. покропи́ти;
Полива́ти (облива́ти, рідко обмива́ти) / поли́ти (обли́ти, рідко обми́ти) [гірки́ми (гаря́чими, рясни́ми)] слізьми́ (сльоза́ми, сльозо́ю і т. ін.) див. полива́ти;
Полива́тися слізьми́ (сльоза́ми) див. полива́тися;
Поли́тий (обли́тий) [гірки́ми (гаря́чими, рясни́ми)] слі́зьми́ (сльоза́ми) див. поли́тий;
Пробира́ти / пробра́ти [аж] до сліз див. пробира́ти;
Проби́ти сльозо́ю див. пробива́ти;
Пройма́ти сльозо́ю див. пройма́ти;
Пророни́ти сльозу́ див. пророни́ти;
Пуска́ти / пусти́ти сльозу́ (слі́зку, слі́зки і т. ін.) з оче́й див. пуска́ти;
Пуска́ти / пусти́ти сльозу́ (сльо́зи) див. пуска́ти;
Розлива́ти / розли́ти мо́ре (рі́ки) сліз див. розлива́ти;
Розлива́ти / розли́ти сльо́зи див. розлива́ти;
(20) Розлива́ти сльо́зи (д) див. ли́ти;
Розпіка́ти / розпекти́ до сліз див. розпіка́ти;
Рони́ти (роня́ти) [дрібні́] сльо́зи (сльозу́) див. рони́ти;
Слі́зьми́ зли́тися див. злива́тися;
Сльоза́ми (слі́зьми́, слі́зно) моли́ти див. моли́ти;
(21) Сльоза́ сльозу́ побива́є – сльоза за сльозою котиться, ллється.
Плаче ж то [Катря] так, – сльоза сльозу побиває (Марко Вовчок);
(22) Сльо́зи в го́рлі застря́ли кому – хто-небудь хотів би, але не може заплакати.
А коли впізнала [мати сина] – впала на груди, дивилась і надивитись не могла, плакала б, так сльози в голі застрягли [застряли] (Ю. Збанацький);
(23) Сльо́зи гра́дом ллють з оче́й (д) див. ли́ти;
(24) Сльо́зи ду́шать (да́влять) / удави́ли кого – хто-небудь ледь стримується від сильного плачу, приглушує плач.
Стара не змогла довго сидіти у їх [Йосипа і Параски] — сльози давили її, непривітність невістки гнала з хати (Панас Мирний);
Софія Леонівна важко зітхнула. Сльози душили її, але вона не заплакала, бо була не здатна плакати й ніколи не плакала (І. Нечуй-Левицький);
Враз Харитя почула, що сльози душать її (М. Коцюбинський);
Удавили сльози Оленку, не знає, що вже й робити (А. Тесленко);
(25) Сльо́зи закипі́ли (закрути́лися) / закипа́ють на (в) оча́х (в о́ці, рідко на ві́ях) на чиїх, у кого, кому і без дод. – хто-небудь почав плакати.
На її по-дівочому густих віях закипіли сльози (М. Стельмах);
На густих Дашиних віях закипіли горючі сльози (С. Журахович);
Старі козаки стояли нерухомо, і сльози закипали їм на старечих очах (О. Довженко);
Матері, однак, не раз закрутилися сльози в очах, коли вона дивилася на поблідле лице дочки (Н. Кобринська);
Гнат узяв сина на руки .. сльоза закрутилась йому в оці та гарячою краплею впала на лице дитини (М. Коцюбинський);
(26) Сльо́зи кру́тяться (сльоза́ кру́титься) в оча́х у кого – хтось близький до плачу.
Лице моє жалібно кривиться і в очах крутиться гірка сльоза... (М. Коцюбинський);
(27) Сльо́зи пройма́ють (пройма́ли і т. ін.) / пройня́ли і т. ін. кого – хтось плаче від сильних переживань, почуттів.
Гіркі сльози проймали мене (Панас Мирний);
Семен Іванович, хоч і того сльози пройняли, та усе-таки не такий смутний (Г. Квітка-Основ'яненко);
(28) Сльо́зи пролили́ся чиї – хто-небудь заплакав.
Я в хаті мучився колись, Мої там сльози пролились, Найперші сльози (Т. Шевченко);
Мати тут, молодого, колись Василя Чумака проводжала, її сльози рясні пролились – за улюбленим сином ридала (І. Гончаренко);
(29) Сльо́зи скипі́лися у кого і без дод. – хто-небудь уже втратив здатність плакати від горя, болю і т. ін.
Вона не плакала, бо скипілися сльози (Панас Мирний);
(30) Сльо́зи (слі́зоньки) залива́ють / залили́ о́чі у кого і без дод. – хто-небудь дуже плаче, ридає.
Сльози очі заливають, Що й на світ не гляну... (П. Чубинський);
Від тяжкого горя її [дівчини] та недолі Щеміло в нас серце не раз; Як горох ряснії, слізоньки дрібнії Заливали очі у нас (Панас Мирний);
(31) Сльо́зи течу́ть річка́ми у кого і без дод. – хтось невтішно плаче.
– Сльози текли річками з-під її рук і сипались дощем на білу сорочку, на намисто, на керсет (І. Нечуй-Левицький);
Сміх крізь сльо́зи див. сміх;
Смія́тися сльоза́ми див. смія́тися;
Тонки́й на сльо́зи див. тонки́й;
(32) Тремтя́ть сльо́зи на оча́х у кого – хто-небудь готовий заплакати.
Дівчинка не хоче плакати, та вже сльози тремтять у неї на очах (з газ.);
Удави́ли сльо́зи див. удави́ти¹;
Уда́ритися в сльо́зи див. ударя́тися;
Умива́ти / уми́ти слі́зьми́ (сльоза́ми) див. умива́ти;
(33) У сльоза́х:
а) заплаканий.
В сльозах ніхто не бачить, а як пісні співаю, – так чують (прислів'я);
б) бідуючи, в нестатках, злиднях.
На кару Сироти остались. В сльозах росли, та й виросли (Т. Шевченко);
(34) Як сльоза́, зі сл. чи́стий.:
а) дуже, надзвичайно.
Проміння од свічок пронизувало пляшку з обох боків, вигравало в жовтій, чистій, як сльоза, горілці (І. Нечуй-Левицький);
б) істинний, справжній.
Левко щасливо засміявся: – Не верзу, а чисту, як сльоза, правду кажу, не комусь, а тобі приніс її (М. Стельмах);
в) який не мав статевих зносин; незайманий, цнотливий.
– На веранді сидить стара діва й плаче. – “Чого плачете?” – Тоді вона скаржиться, що вона, мовляв, до сорока літ була чиста, мов сльоза, а тепер її спокусив курортний лікар (М. Хвильовий);
(35) Як у кота́ сліз – дуже мало.
Словник української мови (СУМ-20)