слідок
СЛІДО́К, дка́, ч.
Пестл. до слід¹ 1.
[Мавка:] Що ж там? Я шукала ягідок, грибків... [Перелесник:] А не приглядалась до моїх слідків? (Леся Українка);
Річний пісок слідок ноги твоєї І досі ще – для мене! – не заніс... (Є. Плужник);
– Ой, пішов ти в море, Мусієчку, – голосила вона мовчки, – та й слід твій солона вода змила. Та коли б я знала та бачила, я б той слідок долонями пригортала та до берега тебе покликала (Ю. Яновський).
Словник української мови (СУМ-20)