слідок

СЛІДО́К, дка́, ч.. Пестл. до слід¹ 1.

[Мавка:] Що ж там? Я шукала ягідок, грибків… [Перелесник:] А не приглядалась до моїх слідків? (Л. Укр., III, 1952, 207);

Річний пісок слідок ноги твоєї І досі ще — для мене! — не заніс… (Плужник, Вибр., 1966, 164);

— Ой, пішов ти в море, Мусієчку,— голосила вона мовчки,— та й слід твій солона вода змила. Та коли б я знала та бачила, я б той слідок долонями пригортала та до берега тебе покликала (Ю. Янов., І, 1954, 264).

Значення в інших словниках

1. слідок — слідо́к іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. слідок — -дка, ч. Пестл. до слід I 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. слідок — СЛІДО́К, дка́, ч. Пестл. до слід¹ 1. [Мавка:] Що ж там? Я шукала ягідок, грибків... [Перелесник:] А не приглядалась до моїх слідків? (Леся Українка); Річний пісок слідок ноги твоєї І досі ще – для мене! – не заніс... (Є.  Словник української мови у 20 томах
4. слідок — Слідок, -дка м. ум. отъ слід.  Словник української мови Грінченка