слідування
СЛІ́ДУВАННЯ, я, с.
Дія за знач. слі́дувати 1, 2.
За хвилину озирнулась ще раз і побачила, що юнак у плюшевому капелюсі змінив напрям свого слідування на сто вісімдесят градусів і йде слідом за нею. Це і збентежило і заінтригувало Ніну (С. Добровольський);
Вантажі далекого слідування;
Слідування первинному тексту полегшує роботу мовної пам'яті (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)