слідство
СЛІ́ДСТВО, а, с.
1. З'ясування та розслідування обставин, пов'язаних із злочином, яке проводять органи юстиції.
Справа донеслася до жандармерії, почалося слідство (І. Франко);
Ладнов одержав згодом матеріали слідства, що з усією очевидністю встановлювали Маркову вину (І. Микитенко);
Судове слідство;
// розм. Розпитування, дізнавання про кого-, що-небудь.
Приїздив інспектор, член земської управи, було слідство, допити – і все скінчилося тим, що її перенесено [переведено] до другої школи (М. Коцюбинський);
Прийшов [панотець] до кухні й переводив ціле слідство, хто збив шибку (Л. Мартович).
2. збірн., розм. Ті, що ведуть розслідування судової справи; слідчі.
Варчука безвідступно лихоманили думки, що ж робити з кіньми? А що, коли у село наїде слідство, почнуть докопуватися до всього? (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)