слідство

слі́дство

[с'л’ід_зтво]

-ва, м. (на) -в'і

Значення в інших словниках

1. слідство — слі́дство іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. слідство — Розслідування, г. розслідження; ЖМ. розпити, розпитування; ЗБ. слідчі.  Словник синонімів Караванського
3. слідство — -а, с. 1》 Розслідування обставин, пов'язаних із злочином, яке проводять органи юстиції. || розм. Розпитування, дізнавання про кого-, що-небудь. Бути (перебувати і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. слідство — (суд.) допит, випит, розгляд, розшук, вишук  Словник чужослів Павло Штепа
5. слідство — СЛІ́ДСТВО, а, с. 1. З'ясування та розслідування обставин, пов'язаних із злочином, яке проводять органи юстиції. Справа донеслася до жандармерії, почалося слідство (І.  Словник української мови у 20 томах
6. слідство — СЛІ́ДСТВО (з'ясування обставин, пов'язаних із злочином, яке провадять судові органи), РОЗСЛІ́ДУВАННЯ, РО́ЗСЛІД, ДІЗНА́ННЯ. Справа донеслася до жандармерії, почалося слідство (І. Франко); Спитав дядько Клим, що за них (бандитів) чути.  Словник синонімів української мови
7. слідство — Слі́дство, -ва, -ву  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. слідство — СЛІ́ДСТВО, а, с. 1. Розслідування обставин, пов’язаних із злочином, яке проводять органи юстиції. Справа донеслася до жандармерії, почалося слідство (Фр.  Словник української мови в 11 томах
9. слідство — Слідство, -ва с. Слѣдствіе. Заперли бідолах в острог та й почали писати слідство. Стор. І. 48.  Словник української мови Грінченка