Розслідування, г. розслідження; ЖМ. розпити, розпитування; ЗБ. слідчі.
Практичний словник синонімів української мови
Значення в інших словниках
слідство —
слі́дство іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
слідство —
[с'л’ідзтво] -ва, м. (на) -в'і
Орфоепічний словник української мови
слідство —
-а, с. 1》 Розслідування обставин, пов'язаних із злочином, яке проводять органи юстиції. || розм. Розпитування, дізнавання про кого-, що-небудь. Бути (перебувати і т. ін.
Великий тлумачний словник сучасної мови
слідство —
СЛІ́ДСТВО, а, с. 1. З'ясування та розслідування обставин, пов'язаних із злочином, яке проводять органи юстиції. Справа донеслася до жандармерії, почалося слідство (І.
Словник української мови у 20 томах
слідство —
СЛІ́ДСТВО (з'ясування обставин, пов'язаних із злочином, яке провадять судові органи), РОЗСЛІ́ДУВАННЯ, РО́ЗСЛІД, ДІЗНА́ННЯ. Справа донеслася до жандармерії, почалося слідство (І. Франко); Спитав дядько Клим, що за них (бандитів) чути.
Словник синонімів української мови
слідство —
Слі́дство, -ва, -ву
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
слідство —
СЛІ́ДСТВО, а, с. 1. Розслідування обставин, пов’язаних із злочином, яке проводять органи юстиції. Справа донеслася до жандармерії, почалося слідство (Фр.
Словник української мови в 11 томах
слідство —
Слідство, -ва с. Слѣдствіе. Заперли бідолах в острог та й почали писати слідство. Стор. І. 48.
Словник української мови Грінченка