слідчий —
слі́дчий прикметник
Орфографічний словник української мови
слідчий —
-а, -е. 1》 Стос. до слідства, слідчого. || Який здійснює слідство. || Признач. для ведення слідства. Слідчий експеримент — слідча дія, яка полягає у перевірці дослідним шляхом у спеціально створених умовах можливості сприйняття яких-небудь об'єктів...
Великий тлумачний словник сучасної мови
слідчий —
див. інвестигатор
Словник чужослів Павло Штепа
слідчий —
СЛІ́ДЧИЙ, а, е. 1. Стос. до слідства, слідчого. Вже всі розвідки слідчі Скінчені. Злочинцю лютий.., Завтра виступлять на тебе! (Леся Українка); Слідчий талант; // Який здійснює слідство. Згодом його призначили головою слідчої комісії.
Словник української мови у 20 томах
слідчий —
СЛІ́ДЧИЙ, а, е. 1. Стос. до слідства, слідчого. Вже всі розвідки слідчі Скінчені. Злочинцю лютий.., Завтра виступлять на тебе! (Л. Укр., IV, 1954, 154); // Який здійснює слідство. Згодом його призначили головою слідчої комісії.
Словник української мови в 11 томах