слідчий

Слі́дчий, -чого, -чому; -дчі, -дчих

Значення в інших словниках

1. слідчий — слі́дчий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. слідчий — [с'л’іджчией] м. (на) -чому/-ч'ім, мн. -ч'і  Орфоепічний словник української мови
3. слідчий — -а, -е. 1》 Стос. до слідства, слідчого. || Який здійснює слідство. || Признач. для ведення слідства. Слідчий експеримент — слідча дія, яка полягає у перевірці дослідним шляхом у спеціально створених умовах можливості сприйняття яких-небудь об'єктів...  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. слідчий — див. інвестигатор  Словник чужослів Павло Штепа
5. слідчий — СЛІ́ДЧИЙ, а, е. 1. Стос. до слідства, слідчого. Вже всі розвідки слідчі Скінчені. Злочинцю лютий.., Завтра виступлять на тебе! (Леся Українка); Слідчий талант; // Який здійснює слідство. Згодом його призначили головою слідчої комісії.  Словник української мови у 20 томах
6. слідчий — СЛІ́ДЧИЙ, а, е. 1. Стос. до слідства, слідчого. Вже всі розвідки слідчі Скінчені. Злочинцю лютий.., Завтра виступлять на тебе! (Л. Укр., IV, 1954, 154); // Який здійснює слідство. Згодом його призначили головою слідчої комісії.  Словник української мови в 11 томах