слідчий

слі́дчий

-а, -е.

1》 Стос. до слідства, слідчого.

|| Який здійснює слідство.

|| Признач. для ведення слідства.

Слідчий експеримент — слідча дія, яка полягає у перевірці дослідним шляхом у спеціально створених умовах можливості сприйняття яких-небудь об'єктів, процесів, явищ і т. ін.

Слідчі дії — у праві – дії зі збирання та перевірки доказів, що здійснюються слідчим, органом дізнання, прокурором, судом у встановленому законом порядку.

Слідчі органи — органи, які ведуть попереднє розслідування обставин, пов'язаних із злочином.

2》 у знач. ім. слідчий, -чого, ч. Службова особа, яка здійснює слідство.

Значення в інших словниках

1. слідчий — слі́дчий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. слідчий — [с'л’іджчией] м. (на) -чому/-ч'ім, мн. -ч'і  Орфоепічний словник української мови
3. слідчий — див. інвестигатор  Словник чужослів Павло Штепа
4. слідчий — СЛІ́ДЧИЙ, а, е. 1. Стос. до слідства, слідчого. Вже всі розвідки слідчі Скінчені. Злочинцю лютий.., Завтра виступлять на тебе! (Леся Українка); Слідчий талант; // Який здійснює слідство. Згодом його призначили головою слідчої комісії.  Словник української мови у 20 томах
5. слідчий — Слі́дчий, -чого, -чому; -дчі, -дчих  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. слідчий — СЛІ́ДЧИЙ, а, е. 1. Стос. до слідства, слідчого. Вже всі розвідки слідчі Скінчені. Злочинцю лютий.., Завтра виступлять на тебе! (Л. Укр., IV, 1954, 154); // Який здійснює слідство. Згодом його призначили головою слідчої комісії.  Словник української мови в 11 томах