слідчий

СЛІ́ДЧИЙ, а, е.

1. Стос. до слідства, слідчого.

Вже всі розвідки слідчі Скінчені. Злочинцю лютий.., Завтра виступлять на тебе! (Леся Українка);

Слідчий талант;

// Який здійснює слідство.

Згодом його призначили головою слідчої комісії. Друзі поздоровляли, раділи, а він не відчув ніякої радості (Ю. Збанацький);

// Признач. для ведення слідства.

Слідча кімната. Крісло для одвідувачів. За столом привітний, бистрий слідчий (Я. Качура);

В Левка прояснюється на душі: виходить, ще бог милував його від слідчої кімнати (М. Стельмах).

2. у знач. ім. слі́дчий, чого, ч. Службова особа, яка здійснює слідство.

Знайдений біля мертвого залізний коловорот багато дечого розповів слідчому (О. Донченко);

Слідчий натужно скрипів пером, закінчуючи складати протокол дізнання (П. Колесник);

На порозі з'явилася огрядна постать чорного .. пана .. В Левка тіпнулась душа і докупи зібралися брови: парубок пізнав судового слідчого Костя Івановича Чорнокнижного (М. Стельмах);

* У порівн. – Чого вас тут носить? – допитував Іллєвський, як суворий слідчий (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. слідчий — слі́дчий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. слідчий — [с'л’іджчией] м. (на) -чому/-ч'ім, мн. -ч'і  Орфоепічний словник української мови
3. слідчий — -а, -е. 1》 Стос. до слідства, слідчого. || Який здійснює слідство. || Признач. для ведення слідства. Слідчий експеримент — слідча дія, яка полягає у перевірці дослідним шляхом у спеціально створених умовах можливості сприйняття яких-небудь об'єктів...  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. слідчий — див. інвестигатор  Словник чужослів Павло Штепа
5. слідчий — Слі́дчий, -чого, -чому; -дчі, -дчих  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. слідчий — СЛІ́ДЧИЙ, а, е. 1. Стос. до слідства, слідчого. Вже всі розвідки слідчі Скінчені. Злочинцю лютий.., Завтра виступлять на тебе! (Л. Укр., IV, 1954, 154); // Який здійснює слідство. Згодом його призначили головою слідчої комісії.  Словник української мови в 11 томах