слідчий

СЛІ́ДЧИЙ, а, е.

1. Стос. до слідства, слідчого.

Вже всі розвідки слідчі Скінчені. Злочинцю лютий.., Завтра виступлять на тебе! (Леся Українка);

Слідчий талант;

// Який здійснює слідство.

Згодом його призначили головою слідчої комісії. Друзі поздоровляли, раділи, а він не відчув ніякої радості (Ю. Збанацький);

// Признач. для ведення слідства.

Слідча кімната. Крісло для одвідувачів. За столом привітний, бистрий слідчий (Я. Качура);

В Левка прояснюється на душі: виходить, ще бог милував його від слідчої кімнати (М. Стельмах).

2. у знач. ім. слі́дчий, чого, ч. Службова особа, яка здійснює слідство.

Знайдений біля мертвого залізний коловорот багато дечого розповів слідчому (О. Донченко);

Слідчий натужно скрипів пером, закінчуючи складати протокол дізнання (П. Колесник);

На порозі з'явилася огрядна постать чорного .. пана .. В Левка тіпнулась душа і докупи зібралися брови: парубок пізнав судового слідчого Костя Івановича Чорнокнижного (М. Стельмах);

* У порівн. – Чого вас тут носить? – допитував Іллєвський, як суворий слідчий (О. Гончар).