слідувати

СЛІДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., діал.

Слі́дувати (у 1 знач.).

Так і біга, так і слідує за ним (Сл. Б. Грінченка).

СЛІ́ДУВАТИ, ую, уєш, недок.

1. за ким – чим. Рухатися слідом за ким-, чим-небудь.

Теофан слідував за паном (І. Франко);

Заставляла [Юля] на останні копійки, які він виторговував за рибу, купувати морозиво, водити в кіно, слідувати за нею по п'ятах, куди б вона не йшла (Григорій Тютюнник);

// за чим. Відбуватися, з'являтися, бути безпосередньо після чого-небудь.

Жарти слідували один за одним, все смішніші та дотепніші (Григорій Тютюнник);

Коли перші [старі] співали до захрипу побожні пісні, то молодь переплітала їх світськими, часто не зовсім пристойними коломийками, за якими слідували сміхи та хіхи (Ірина Вільде);

// перен., кому, чому. Дотримуватися чого-небудь, керуватися чимсь у житті, діях, творчості.

2. кому, чому, перен. Дотримуватися чого-небудь, керуватися чимсь у житті, діях, творчості.

Грабовський слідував великому заповіту, що його висловив Некрасов: “Поэтом можешь ты не быть, но гражданином быть обязан” (з навч. літ.).

3. з кого, перев. безос., розм. Належить одержати з кого-небудь щось.

– Там з слобожан слідує .. триста рублів. Збери їх і скажи – дарую я їм той зиск (Панас Мирний).

4. тільки 3 ос., у знач. пред., розм. Те саме, що слід².

Себе самого наперед Застав робить, що слідує, А лиш потому інших вчи, – Тоді з дороги не схибиш (І. Франко);

– Я н-не знаю, з-за що заслали твого батька, але якщо він був такою сволотою, як ти, його слідувало розстріляти разом із тобою (Григорій Тютюнник);

– Ну як, хлопці, дамо Куликові на посів? – Воно після всього й не слідувало б, – загомоніли в гурті, – та тільки... (О. Гончар).