слідувати

Чи має сучасна українська мова дієслово слідувати? Кажуть, нібито його нема, але в наших ЗМІ на нього частенько натрапляєш.

Воно доречне тільки тоді, коли виражає поняття “рухатися слідом за кимось”. У інших значеннях, пише дослідник історії і культури української мови, її відродження та утвердження як державної Олександр Пономарів, слідувати застаріло і вважається ненормативним, з погляду лексичних норм. Намагання збільшити частотність цього слова й розширити його семантику спричинено не внутрішніми законами нашої мови, а незнанням цих законів та впливом інших мов.

Основними українськими відповідниками російського следовать є іти, прямувати, простувати (у просторі), наставати, наступати (у часі): поезд следует без остановок – потяг іде без зупинок, поезд дальнего следования – потяг далекого прямування; за весной следует лето – за весною настає літо. Дієприкметника слідуючий у нашій мові немає взагалі.

Не входить дієслово слідувати (з огляду на звуженість його тематики) і до словосполучень фразеологічного й нефразеологічного типу. Те, що читаємо в газетах і журналах (слідувати такій логіці, слідувати чиємусь прикладу, із сказаного слідує й под.), не відповідає ні лексичним, ні фразеологічним нормам. Ось деякі російські словосполучення, що мають складником следовать, та їхні відповідники в українській мові: продолжение следует (якщо публікують художній твір чи розлогу статтю в кількох номерах) – далі буде; следовать чьему-то примеру – наслідувати чийсь приклад; следовать подобной логике – йти за такою логікою; следовать советам врача – виконувати поради (слухати порад) лікаря; следовать обычаям – дотримуватися (додержуватися) звичаїв; из сказанного следует – із сказаного випливає; как следует – як слід; как и следовало ожидать – як і треба було сподіватися (чекати). Заміна в усіх розглянутих випадках дієслів однією лексемою слідувати в усному мовленні, а то й у пресі не тільки свідчить про недостатнє знання законів мови, а й призводить до збіднення її лексико-синтаксичних можливостей.

Джерело: «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик» на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. слідувати — слі́дувати дієслово недоконаного виду слідува́ти дієслово недоконаного виду рухатися слідом діал. Орфографічний словник української мови
  2. слідувати — Рухатися <�іти> слідом, ходити хвостом; (один за одним) іти <�назирці>. Словник синонімів Караванського
  3. слідувати — див. стежити Словник синонімів Вусика
  4. слідувати — I сл`ідувати-ую, -уєш, недок. 1》 за ким – чим. Рухатися слідом за ким-, чим-небудь. || Відбуватися, з'являтися, бути безпосередньо після чого-небудь. || перен. Керуватися у чому-небудь чиїмсь прикладом, брати щось за зразок. 2》 рідко. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. слідувати — (вислід) повставати, повстати, (заплата) належати, належатися, (звичаю) дотримуватися, дотриматися, подотримуватися, (подія) відбуватися, відбутися, повідбуватися, (поради) виконувати, виконати, повиконувати, (сумнів) виникати, виникнути, повиникати... Словник чужослів Павло Штепа
  6. слідувати — СЛІДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., діал. Слі́дувати (у 1 знач.). Так і біга, так і слідує за ним (Сл. Б. Грінченка). СЛІ́ДУВАТИ, ую, уєш, недок. 1. за ким – чим. Рухатися слідом за ким-, чим-небудь. Теофан слідував за паном (І. Словник української мови у 20 томах
  7. слідувати — СЛІ́ДУВАТИ, ую, уєш, недок. 1. за ким— чим. Рухатися слідом за ким-, чим-небудь. Теофан слідував за паном (Фр., II, 1950, 367); Заставляла [Юля] на останні копійки, які він виторговував за рибу, купувати морозиво, водити в кіно... Словник української мови в 11 томах
  8. слідувати — Слідува́ти, -ду́ю, -єш гл. = слідкувати. Так і біга, так і слідує за ним. Зміев. у. Словник української мови Грінченка