слідуючий

1. Не вживайте слова “слідуючий”

Наступний – який з’являється слідом за чимось; найближчий у часі чи просторі. Залежно від контексту це слово має кілька значень: “дальший”, “подальший”, “другий”. Якщо йдеться про предмети або конкретні явища, здебільшого вживають прикметник наступний: наступний урок, наступного дня (тижня), наступна зупинка.

Коли ж мовиться про абстрактні явища, що відбувалися чи відбуватимуться після якогось часу, події, частіше вдаються до прикметників дальший, подальший: дальше життя, подальша доля, подальша робота.

Ненормативними є вислови на слідуючий день, слідуюче питання, слідуюча зупинка і т. д. Дієприкметник слідуючий, що входить до них, неможливий навіть теоретично, бо в українській мові немає дієслів, од яких можна було б його утворити.

Втім, замість сталося наступне ліпше сказати сталося ось що. Перед переліком або поясненням доречне слово такий. Не наступні факти, а такі факти, не з наступних спеціальностей, а з таких спеціальностей, заявляти не наступне, а таке.

2. Подальший – дальший

У засобах масової інформації стало модно замінювати слово дальший на буцімто “більш українське” подальший. Обидва ці прикметники мають у нашій мові однакове право на існування, щоправда, з певною значеннєвою різницею, приблизно такою самою, як між спорідненими з ними прислівниками далі й подалі. Процес, подію чи явище, які відбулися в ближчий час, слід позначати словом дальший, а те, що станеться набагато пізніше, передавати лексемою подальший. Наприклад: “Дальші роки після смерті дружини він жив у Києві, а його подальше перебування – мені невідоме”.

Джерело: «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик» на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. слідуючий — Слі́дуючий. 1. Наступний. Лишаючи обшир- нійше справозданє очевидця до слідуючого числа, скажемо натепер тілько, що на віче явило ся зо 500 осіб (Б., 1899, 35, 3). 2. Такий. Українська літературна мова на Буковині
  2. слідуючий — Наступний, другий, дальший, подальший, такий, отакий Словник чужослів Павло Штепа