1. Великий тлумачний словник сучасної мови

слідувати

I сл`ідувати-ую, -уєш, недок.

1》 за ким – чим. Рухатися слідом за ким-, чим-небудь.

|| Відбуватися, з'являтися, бути безпосередньо після чого-небудь.

|| перен. Керуватися у чому-небудь чиїмсь прикладом, брати щось за зразок.

2》 рідко. Рухатися (йти, їхати і т. ін.) куди-небудь; прямувати.

3》 кому, чому, перен. Дотримуватися чого-небудь, керуватися чимсь у житті, діях, творчості.

4》 з кого, перев. безос., розм. Належить одержати з кого-небудь щось.

5》 тільки 3 ос., у знач. безос. присудк. сл., розм. Те саме, що слід II.

II слідув`ати-ую, -уєш, недок., діал.

Слідувати (у 1 знач.).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. слідувати — Чи має сучасна українська мова дієслово слідувати? Кажуть, нібито його нема, але в наших ЗМІ на нього частенько натрапляєш. Воно доречне тільки тоді, коли виражає поняття “рухатися слідом за кимось”. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. слідувати — слі́дувати дієслово недоконаного виду слідува́ти дієслово недоконаного виду рухатися слідом діал. Орфографічний словник української мови
  3. слідувати — Рухатися <�іти> слідом, ходити хвостом; (один за одним) іти <�назирці>. Словник синонімів Караванського
  4. слідувати — див. стежити Словник синонімів Вусика
  5. слідувати — (вислід) повставати, повстати, (заплата) належати, належатися, (звичаю) дотримуватися, дотриматися, подотримуватися, (подія) відбуватися, відбутися, повідбуватися, (поради) виконувати, виконати, повиконувати, (сумнів) виникати, виникнути, повиникати... Словник чужослів Павло Штепа
  6. слідувати — СЛІДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., діал. Слі́дувати (у 1 знач.). Так і біга, так і слідує за ним (Сл. Б. Грінченка). СЛІ́ДУВАТИ, ую, уєш, недок. 1. за ким – чим. Рухатися слідом за ким-, чим-небудь. Теофан слідував за паном (І. Словник української мови у 20 томах
  7. слідувати — СЛІ́ДУВАТИ, ую, уєш, недок. 1. за ким— чим. Рухатися слідом за ким-, чим-небудь. Теофан слідував за паном (Фр., II, 1950, 367); Заставляла [Юля] на останні копійки, які він виторговував за рибу, купувати морозиво, водити в кіно... Словник української мови в 11 томах
  8. слідувати — Слідува́ти, -ду́ю, -єш гл. = слідкувати. Так і біга, так і слідує за ним. Зміев. у. Словник української мови Грінченка